Isaiah 45

Перша Еліфа́зова мова: Невинний не гине

1І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав: 2„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́? 3Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв, 4того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв! 5А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався. 6Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх? 7Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені? 8Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її: 9вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають! 10Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби. 11Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.

Мізерні ми ме́шканці глиняних хат

12І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього. 13У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей, 14спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, — 15і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм. 16Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я: 17„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший? 18Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в! 19Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені! 20Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди. 21Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості! 22

Свої справи покладаймо на Бога

23Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся? 24Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному! 25Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
Copyright information for UkrOgienko